11:08 Нещодавній інцидент із F-15E привернув увагу до одного питання:
Якщо частину мережі протиповітряної оборони вже було пошкоджено, як вона могла й далі виявляти, супроводжувати передовий винищувач або створювати для нього загрозу?
Це питання стало ще цікавішим після того, як відкриті повідомлення підтвердили, що американський F-15E Strike Eagle було збито над Іраном а згодом Сполучені Штати розпочали дуже масштабну рятувальну операцію для евакуації екіпажу. Відкриті джерела також чітко засвідчують: хоча сама подія справді сталася, точну послідовність дій із виявлення та ураження досі не було повністю підтверджено публічно. Інакше кажучи, люди знають що сталося, але не знають достеменно, як ціль було виявлено й узято на супроводження.
Саме ця невизначеність і робить тему важливою.
Чимало людей досі уявляють роботу ППО надто просто: радар вмикається, виявляє літак, запускається ракета. Однак сучасна ППО значно складніша. У багатьох випадках вона вже не зосереджена навколо одного радара, а працює як мережа різних сенсорів і систем, що взаємно доповнюють одна одну. Саме тут на сцену виходять оптико-електронні (EO) і інфрачервоні (IR) системи.
Якщо радар можна порівняти з ліхтарем у темряві, світло якого відбивається від об’єкта, то оптико-електронна або інфрачервона система радше тихо спостерігає з тіні.
системи EO/IR зазвичай включають:
Ці системи пасивні. Для виявлення цілі їм не потрібно випромінювати радіохвилі. Натомість вони спостерігають світло, тепло, контраст і рух. Саме пасивність робить їх особливо цінними в умовах протиборства. У довідкових матеріалах оборонної тематики системи EO/IR описують як пасивні сенсори формування зображення, здатні забезпечувати ситуаційну обізнаність і високоточне супроводження на великій дальності без випромінювання енергії, яку можна виявити.
Фізичний принцип простий:
Будь-яке тіло з температурою вище абсолютного нуля випромінює тепло.
Це стосується людей, транспортних засобів, ракет і літаків.
Тож навіть якщо винищувач складно виявити радаром, він може залишатися помітним за іншими ознаками:
Саме тому пасивне інфрачервоне виявлення знову й знову постає в дискусіях про малопомітні літаки, засоби виявлення стелс-цілей або роботу ППО з обмеженими спроможностями.
Так, але їхні можливості не чарівні й не безмежні.
Винищувач — це не просто рухомий силует у небі, а й рухоме джерело тепла. Реактивний струмінь, гаряча зона двигунів і нагріті поверхні формують інфрачервону сигнатуру. На цьому ґрунтується робота IRST та споріднених систем теплового виявлення: вони можуть виявляти й супроводжувати повітряні цілі за їхнім власним інфрачервоним випромінюванням, а не за відбитою енергією радара. Це важливо, адже багато людей неправильно розуміють стелс-технології. Малопомітність не означає, що винищувач невидимий у всіх ділянках спектра. Зазвичай це означає, що його складніше виявити радарома не те, що він узагалі не випромінює тепла. У публікаціях про IRST окремо зазначають, що інфрачервоні системи є пасивними, можуть супроводжувати літаки за їхніми інфрачервоними сигнатурами й у деяких випадках мають високу кутову роздільну здатність, хоча атмосфера й погода впливають на дальність їхньої дії.
Отже, коли запитують: «Чи може система бачити винищувач без радара?», відповідь така:
Так, за відповідних умов пасивна система EO/IR може виявити літак і супроводжувати його.
Це не означає бездоганної роботи в будь-якому середовищі. Проте пошкоджена мережа ППО або мережа з обмеженим режимом випромінювання не обов’язково стає сліпою.
Ось тут починається найцікавіше.
Окрема камера або тепловізор часто може визначити, де саме в небі перебуває об’єкт, але не завжди здатна самостійно надати повні тривимірні дані про ціль. Саме тому сучасні системи зазвичай використовують кілька сенсорів.
Виявивши ціль, система EO/IR може й надалі супроводжувати її, покадрово вимірюючи положення, напрямок і рух. Простіше кажучи, вона може «не зводити з неї очей».
Це вже корисно. Навіть якщо система не може виконувати всі функції радара, вона здатна підтримувати придатну трасу цілі для класифікації, спостереження та передавання супроводження іншим системам.
Якщо ту саму ціль бачить більш ніж одна станція EO/IR із різних місць, система може точніше оцінити її положення, зіставляючи лінії візування. Це часто називають тріангуляцією.
У популярній статті не потрібно пояснювати математичні розрахунки. Достатньо простого формулювання:
один сенсор може спостерігати, а два або більше — оцінити реальне просторове положення об’єкта.
Мабуть, це найважливіша концепція всієї статті.
Сучасна ППО зазвичай не передбачає вибору:
Зазвичай усі вони працюють разом.
Сучасна мережа може поєднувати:
Саме це мають на увазі, коли кажуть, що сучасна війна стає системоцентричною. Можливості окремого сенсора можуть бути обмеженими, але група сенсорів, що працюють разом, значно потужніша.
Пасивним системам приділяють так багато уваги з трьох основних причин.
Радар має випромінювати енергію. Це може видати його місце розташування або зробити ціллю. Системи EO/IR зазвичай не мають цієї проблеми, оскільки переважно спостерігають, а не випромінюють.
Радар можна заглушити, ввести в оману або змусити працювати в режимі контролю випромінювання. Системи EO/IR не є невразливими, але для виявлення цілі вони не залежать від активного радіочастотного (RF) випромінювання. Це робить їх цінними в умовах інтенсивного протиборства в електромагнітному середовищі. Стандарти EO/IR і довідкові матеріали оборонної тематики неодноразово підкреслюють їхню цінність для пасивного оцінювання загроз і супроводження цілей удень, уночі та за несприятливих умов.
Мала ефективна площа розсіювання знижує помітність для радара, але не усуває тепло двигунів, аеродинамічне нагрівання обшивки чи тепловий контраст. Саме тому IRST і надалі згадують у дискусіях про супроводження сучасних літаків.
Щоб зберегти об’єктивність, важливо чітко сказати: системи EO/IR не всесильні.
Вони мають реальні обмеження.
Хмари, серпанок, вологість і атмосферне поглинання можуть погіршувати характеристики інфрачервоних систем. Технічні настанови щодо сенсорів EO/IR чітко вказують, що атмосферні умови істотно впливають на ефективність їхньої роботи.
За сприятливих умов пасивні системи можуть чудово виявляти цілі, але під час пошуку в широкій зоні на великій дальності вони не завжди дорівнюють радару.
Пасивна камера може вказати напрямок спостереження, але не завжди визначає відстань до цілі без поєднання з іншими сенсорами, геометричних обчислень або додаткового оброблення.
Гаряча земна поверхня, міське середовище, відбиття сонячного світла та засоби протидії на кшталт теплових пасток можуть ускладнювати супроводження.
Тому реалістичний висновок звучить не так:
«EO замінює радар».
Коректніше сказати:
«EO/IR допомагає підтримувати картину повітряної обстановки, коли радар не може виконати всі завдання самостійно».
Саме ця частина історії стала предметом глобальної дискусії.
Відкриті повідомлення підтверджують втрату американського F-15E, обох членів екіпажу зрештою евакуювали, а рятувальна операція була надзвичайно масштабною й ризикованою: у ній брали участь десятки літаків, а дії ретельно координувалися. Водночас відкриті джерела не дають єдиного повністю підтвердженого пояснення послідовності від сенсора до засобу ураження, яка забезпечила виявлення, супроводження й атаку.
Тому варто обережно ставитися до надто впевнених тверджень.
Проте інцидент усе ж засвідчує важливий факт:
Навіть пошкоджена система ППО може залишатися небезпечною, якщо зберегла достатні спроможності виявлення, супроводження й координації.
До таких спроможностей можуть належати:
Інакше кажучи, важливо не лише те, чи було пошкоджено радар. Головне питання — чи зберегла система загалом достатню обізнаність для виявлення й супроводження цілі.
Можливо, це найкорисніший висновок для читачів.
Сучасна ППО — це вже не одна радарна машина, один зенітний ракетний комплекс чи одна вежа з камерою. Її визначає спільна робота різних складових:
Саме тому пасивне виявлення стало такою актуальною темою після інциденту з F-15E. Дедалі більше людей усвідомлюють, що навіть ослаблена радарна мережа може зберігати небезпечні спроможності, якщо здатна бачити, супроводжувати й координувати за допомогою інших засобів.
Отже, чи можуть оптико-електронні системи супроводжувати швидкісні літаки без радара?
Так, до певної міри, особливо у складі більшої мережі.
Вони не завжди можуть повністю замінити радар, але цілком здатні підтримувати виявлення, класифікацію та супроводження в сучасній архітектурі ППО. У деяких умовах протиборства така пасивна спроможність може стати надзвичайно важливою.
Головний урок із нинішньої дискусії простий:
Пошкоджена радарна мережа не завжди означає сліпу мережу ППО.
У сучасній війні сторона, яка найефективніше об’єднує радар, EO/IR, системи супроводження та інтегроване командування, часто зберігає і свою обізнаність, і здатність створювати загрозу.
Ми відповімо вам протягом 24 годин. У разі термінового випадку, будь ласка, додайте WhatsApp/WeChat: 86 86 13361376820, або телефонуйте безпосередньо 86 86 13361376820.
*Ми поважаємо конфіденційність, і вся інформація захищена.
Ми використовуватимемо вашу інформацію лише для відповіді на запит і ніколи не надсилатимемо небажаних електронних листів або рекламних повідомлень.
